«Температура на п’ять градусів вища за норму», «опадів випало півтори місячної норми» — такі фрази звучать у кожному зведенні. Але що таке ця норма, звідки вона береться і чому час від часу змінюється? Без відповіді на ці запитання легко заплутатися: сьогодні березень називають аномально теплим, а через десять років таку саму температуру можуть вважати звичайною. Розбираємося, як рахують кліматичні норми, навіщо вони потрібні і як ними користуватися, щоб правильно розуміти повідомлення про погоду.
Норма — це середнє за тридцять років
Кліматична норма — це середнє значення метеорологічної величини за стандартний тридцятирічний період. Саме такий проміжок за міжнародною домовленістю вважають достатнім, щоб згладити випадкові коливання окремих років, але не настільки довгим, щоб приховати повільні зміни клімату. Норми розраховують для кожної станції окремо і для кожного місяця, декади, а в деяких випадках і для кожного дня року.
Періоди оновлюють кожні десять років: раніше базовим був інтервал з 1961 по 1990 рік, потім з 1981 по 2010, а зараз більшість служб перейшла на норми 1991–2020 років. При цьому тридцятиріччя 1961–1990 залишається так званим еталонним періодом для оцінки довготривалих змін клімату, бо дозволяє порівнювати сучасні значення з часом, коли вплив потепління був ще невеликим.
Які величини мають норми
Зазвичай у кліматичних довідниках наводять норми для цілого набору характеристик, і кожна з них по-своєму корисна:
- середня місячна температура повітря, а також середні максимуми й мінімуми;
- місячна й річна сума опадів у міліметрах;
- кількість днів з опадами, зі снігом, із грозою, з туманом;
- середня висота снігового покриву і дати його появи й сходження;
- середня швидкість вітру та повторюваність напрямків — основа рози вітрів;
- тривалість сонячного сяйва і відносна вологість;
- дати переходу температури через нуль і через п’ять та десять градусів, важливі для агрономії.
Навіщо норми потрібні на практиці
Для синоптика норма — точка відліку. Сказати, що завтра буде плюс п’ятнадцять, недостатньо: у травні це прохолодно, у березні — дуже тепло. Порівняння з нормою одразу показує, чи погода типова для сезону, чи відхиляється від звичного, а відхилення на сім-десять градусів уже вважають аномалією. Для аграріїв норми визначають терміни сівби, очікувану суму ефективних температур, імовірність заморозків. Для будівельників і комунальників — розрахункові навантаження від снігу й вітру, тривалість опалювального сезону. Для енергетиків — очікуване споживання.
Для звичайної людини норма корисна при плануванні. Якщо ви обираєте дату для весілля на природі або для походу в Карпати, має сенс подивитися не прогноз, якого ще немає, а норми: скільки в середньому дощових днів у червні в цьому районі, яка типова нічна температура у вересні в горах. Поточний прогноз і довідку про типові умови по містах можна порівняти разом — ось посилання на прогноз для будь-якого населеного пункту на найближчі дні.
Норми українських регіонів
Україна простягається на понад тисячу кілометрів зі сходу на захід, і норми помітно відрізняються. Середня температура січня змінюється від близько мінус шести-семи на північному сході до мінус одного-двох на Закарпатті та Південному березі Криму. Середня температура липня — від вісімнадцяти-дев’ятнадцяти градусів у Карпатах до двадцяти трьох-двадцяти чотирьох у степовій зоні. Річна сума опадів найбільша в горах, де перевищує тисячу міліметрів, і найменша на узбережжі Азовського моря, де ледь сягає трьохсот п’ятдесяти-чотирьохсот.
Ці відмінності означають, що «норма» завжди прив’язана до місця. Нуль градусів у січні — тепло для Сум і холодно для Ужгорода. Тому коли в новинах кажуть про відхилення від норми по країні загалом, це усереднення, яке може не відображати ситуацію у вашій області.
Як змінюються норми з часом
Перехід з періоду 1961–1990 на 1991–2020 підняв норми температури для більшості станцій України приблизно на градус, а для зимових місяців — подекуди більше. Це означає, що зима, яка тридцять років тому була б звичайною, сьогодні вважається холодною. Таке «ковзання» норми — не помилка, а відображення реальної зміни клімату. Саме тому дослідники паралельно користуються еталонним періодом, а повідомлення про аномалії завжди варто читати, зважаючи на те, з яким саме періодом порівнюють.
Де подивитися норми і перевірити їх самостійно
Офіційні кліматичні норми публікує гідрометеослужба в довідниках та на своїх ресурсах. Але норму можна порахувати й самостійно, якщо мати ряд спостережень: достатньо взяти дані за тридцять років і усереднити. Архіви спостережень метеостанцій із температурою, опадами й вітром за кожен строк вимірювання за багато років доступні відкрито — щоб дізнатися більше про погоду у вашому місті в минулі роки та зіставити її з сучасною, достатньо обрати станцію і потрібний період. Для допитливих це чудова вправа: порахувати середній січень за останні десять років і порівняти з тим, яким він був у дитинстві.
Підсумок
Кліматична норма — це усереднена погода за тридцять років, прив’язана до конкретної станції й конкретного місяця. Вона дає точку відліку для оцінки аномалій, основу для сільського господарства, будівництва й енергетики та підказку для планування подій. Пам’ятайте про три речі: норма залежить від місця, норма залежить від періоду, за яким її порахували, і норми повільно зростають разом із кліматом. Знаючи це, ви читатимете зведення погоди значно уважніше й не плутатимете звичайну мінливість зі справжньою аномалією.

